В одному з блогів на "Эхо Москвы" днями читав дуже цікавий аналіз п'ятичленної матриці російської політики. Хочу для себе відмітити принципові моменти і провести деякі паралелі. Почну із самого початку - хто ж складає цю матрицю?
1. Політики, які "кришують" легальний бізнес, нелегальний бзнес, відкати, махінації, сваволю силовиків тощо. Ці люди роблять вигляд, що захищають інтереси народу, з кожним днем зміцнюючи власну позицію і набиваючи руку на фінансово-валютних операціях. Найгірше те, що більша частина з них навіть не вважає за потрібне з'являтися на засідання парламенту. Напевно, бізнесом займатися цікавіше. Політики - це люди, які під виглядом підтримання суверенітету, йдуть у парламент задля того, аби приймати закони, які уможливлювали б безтурботне існування нелегальної частини економіко-фінансових відносин.
2. Різношерстні бізнесмени. От .до прикладу, Генадій Тимченко (нині - російський мільярдер), який за декілька років нажив собі такий капітал, що казкове майбутнє йому не тільки уявляеться, але він його бачить щодня досить конкретно. Інша справа, що це його економічне піднесення сталося в акурат після того, як Путін і компанія розтягнули активи ЮКОСа, а Ходорковського засадили на 11 років. Все починалося, нагадаю, на початку 90-х - тоді Путін і Тимченко організували фірму з нафтопереробки. На даний момент Тимченко є громадянином Фінляндії, а Путін з Міллером (головою Газпрома) - "владиками" всєя Русі. Окремої розмови варті паливні лещата Газпрома, від діяльності якого залежить не тільки російське майбутнє (я це кажу з повною відповідальністю, бо основною статтею експорта РФ є нафта і газ), але вже й білоруське. Бізнесмени олігархічного толку проробляють схеми відтоку фінансів з держави в офшорні зони.
3. Фінансисти, економісти, які працюють не тільки на владу, але й на всі банкові структури, спеціально займаються тим, аби гроші вкладників працювали на підтримку рахунків олігархів, аби кожен з таких як Тимченко міг замовляти найдорожчих шлюх (щоб, не дай Боже, не підхопити "венеру"), ставити у казино наші з вами податки і жити за кордоном, а у рідну державу приїздити з неохотою, з виразом обличчя, на якому читається: "Ох, курва... Знову на роботу".
4. Силовики. Це такі специфічні люди, від яких залежить безпека аж ніяк не населення. Ну, ви здогадуєтеся чия безпека від них залежить. До речі, нинішні російські силові структури Росії повністю руйнують міф про те, що Медведєв міг відбутися як президент із ліберальними поглядами (у першу чергу, щодо соціальних питань). Якщо подивитися яка грандіозна чистка кадрів МВС і губернаторського складу пройшла у період з 2006 по 2010 рр., то не важко помітити, що більшість губернаторів і генералів (та, зрештою і дрібніших сошок) - це або однокурсники Медведєва, або однокурсники і колишні співробітники Путіна. Отже, силові структури - вони і за часів Сталіна силові структури, і точно такі самі й сьогодні.
5. Остання складова кругової поруки - це іноземні інвестори. Це, шановні, окремий світ підлабузництва, брехні і викрадання грошей. Знаєте, для чого іноземний капітал потрібен легальному бізнесмену? Для того, аби мєнти і податкова боялися наїжджати і примушувати платити гроші за знову ж таки "кришування". А знаєте для чого потрібен іноземний інвестор баригам і рвачам? Для того, щоб вивести свої капітали за кордон, і щоб ніхто ніколи ні за що не дістався до них. У зв'язку з цим таке запитання: комусь ще потрібні якісь роз'яснення щодо неоднозначних перемигувань Саркозі-Меркель-Путіна-Берлусконі?
Так от, російські і українські чиновники і олігархи, у порівнянні із західними владо- і капітало-утримувачами, виглядають по-жлобськи і, сказати б, дійсно смішно й недолуго. Це не потребує жодних підтверджень, і так усі все розуміють.
Просто проведіть деякі паралелі, і прийде усвідомлення, що матриця замикається десь дуже далеко від життя народу, населення... Більшість питань, які вирішуються у парламентах пострадянщини - це прийняття законів для задоволення сксуальних фантазій Януковича-Путіна-Лукашенко (це взагалі особливий випадок) та інших...
Дякую